Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (3) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (7) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Оленюк Д$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 8 Представлено документи з 1 до 8 |
|||
| 1. | 
Усенко Л. В. Влияние занятий в познавательно-оздоровительном университете для людей пожилого возраста на сохранение когнитивных функций [Електронний ресурс] / Л. В. Усенко, Г. С. Канюка, Д. В. Оленюк, А. А. Усенко, Ю. В. Силкина // Медичні перспективи. - 2017. - Т. 22, № 1. - С. 115-123. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mp_2017_22_1_21 Прогресивне постаріння населення супроводжується віковими змінами організму, перш за все з боку ЦНС, що зумовлює зниження когнітивного функціонування людини і суспільства в цілому. Виникнення когнітивного дефіциту призводить до зниження здатності людини до мислення, навчання, активного сприйняття інформації, прийняття рішень, погіршення інших психофізіологічних функцій. Мета дослідження - оцінити стан когнітивних функцій в осіб похилого віку, динаміку їх змін залежно від вікового етапу життя, а також під впливом програми занять і спеціально розроблених тренувань, спрямованих на активізацію розумової і фізичної діяльності. У дослідженні взяли участь 165 слухачів університету у віці 55 - 85 років. Виділено 2 групи обстежених. Першу з них у кількості 100 осіб ми розподілили на 3 підгрупи з метою виявлення поетапних вікових змін когнітивних функцій і залежно від цього визначення необхідності проведення профілактичних або коригуючих заходів: 1 підгрупа - 55 - 65 років, 2 підгрупа - 66 - 75 років і 3 підгрупа - 76 років і старше. Дослідження когнітивних функцій у них визначали під час вступу до університету. Другу групу склали 65 осіб, у яких показники когнітивних функцій визначалися в динаміці: при вступі до університету і по завершенню навчання. Для оцінки рівня когнітивних функцій використовували формалізовану скринінгову методику - Монреальську шкалу. Встановлено динаміку складових когнітивних функцій залежно від віку надає можливість диференційовано підійти до вибору профілактичних або коригуючих заходів, спрямованих на активізацію пізнавальних функцій, з акцентом на ті з них у кожній віковій групі, які змінені більшою мірою. Показана ефективність запропонованої структури занять в університеті для літніх людей. | ||
| 2. | 
Оленюк Д. В. Німецька вокальна школа: Юліус Штокгаузен – видатний співак і педагог [Електронний ресурс] / Д. В. Оленюк // Актуальні питання культурології. - 2016. - Вип. 16. - С. 181-185. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apkant_2016_16_41 | ||
| 3. | 
Криштафор А. А. Когнитивный профиль пострадавших при критических состояниях, связанных с боевой и небоевой травмой [Електронний ресурс] / А. А. Криштафор, И. А. Йовенко, Д. А. Криштафор, Д. В. Оленюк // Вісник проблем біології і медицини. - 2018. - Вип. 1(2). - С. 141-145. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpbm_2018_1(2)__32 | ||
| 4. |
Усенко Л. В. Особенности общения врача с особыми группами больных и в конфликтных ситуациях [Електронний ресурс] / Л. В. Усенко, А. А. Криштафор, А. Г. Тютюнник, Е. В. Петрашенок, Д. В. Оленюк, А. А. Мачужак, О. В. Скулинец // Медичні перспективи. - 2019. - Т. 24, № 3. - С. 4-9. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mp_2019_24_3_3 Звернено увагу на важливий компонент лікувального процесу, якому треба приділяти особливу увагу при підготовці молодого лікаря - комунікацію між лікарем та хворим і його родичами; вказуються особливості сучасного хворого; наведено дані щодо функцій, типів, систем і моделей спілкування; розглянуто особливості спілкування з "тяжкими" пацієнтами, а також причини конфліктних ситуацій та деякі способи їх усунення. Відмітні риси сучасного хворого: схильність до контролю за станом власного здоров'я при одночасному безвідповідальному ставленні до нього; при виявленні захворювання шукає в себе найгірше; погіршення морального обличчя на тлі падіння моралі суспільства, що відбивається на культурі поведінки хворого, робить його більш агресивним; сучасний хворий більш поблажливий до себе при надзвичайно вимогливому ставленні до лікаря. Виділено декілька взаємопов'язаних функцій спілкування: інформаційну, інтерактивну, перцептивну, емотивну (афективно-комунікативну). Розрізняють рівні спілкування: соціально-рольовий (ритуальний); діловий; інтимно-особистісний. Виділяють три типи спілкування: імперативне; маніпулятивне; діалогічне (засноване на рівноправності партнерів). У процесі спілкування лікаря з хворими залежно від обставин може бути використано дві системи спілкування: вербальна і невербальна. У взаємовідносинах "лікар-пацієнт" Р. Вітч виділяє 4 моделі: патерналістську, технократичну, колегіальну і контрактну. Кожному хворому потрібен індивідуальний підхід, індивідуальні форми спілкування та заходи лікарського психотерапевтичного впливу, особливо в спілкуванні лікаря з так званими тяжкими хворими, а також при ризику розвитку конфліктних ситуацій. Причини конфліктних ситуацій: недостатньо уважне ставлення до хворого; характерологічні особливості лікаря і хворого; витік недостовірної інформації про стан здоров'я хворого з боку молодшого й середнього медичного персоналу; відсутність інформаційної згоди хворого на лікування; відсутність узгодженості дій лікарів різних спеціальностей; дефекти ведення медичної документації; професійна некомпетентність.Звернено увагу на важливий компонент лікувального процесу, якому треба приділяти особливу увагу при підготовці молодого лікаря - комунікацію між лікарем та хворим і його родичами; вказуються особливості сучасного хворого; наведено дані щодо функцій, типів, систем і моделей спілкування; розглянуто особливості спілкування з "тяжкими" пацієнтами, а також причини конфліктних ситуацій та деякі способи їх усунення. Відмітні риси сучасного хворого: схильність до контролю за станом власного здоров'я при одночасному безвідповідальному ставленні до нього; при виявленні захворювання шукає в себе найгірше; погіршення морального обличчя на тлі падіння моралі суспільства, що відбивається на культурі поведінки хворого, робить його більш агресивним; сучасний хворий більш поблажливий до себе при надзвичайно вимогливому ставленні до лікаря. Виділено декілька взаємопов'язаних функцій спілкування: інформаційну, інтерактивну, перцептивну, емотивну (афективно-комунікативну). Розрізняють рівні спілкування: соціально-рольовий (ритуальний); діловий; інтимно-особистісний. Виділяють три типи спілкування: імперативне; маніпулятивне; діалогічне (засноване на рівноправності партнерів). У процесі спілкування лікаря з хворими залежно від обставин може бути використано дві системи спілкування: вербальна і невербальна. У взаємовідносинах "лікар-пацієнт" Р. Вітч виділяє 4 моделі: патерналістську, технократичну, колегіальну і контрактну. Кожному хворому потрібен індивідуальний підхід, індивідуальні форми спілкування та заходи лікарського психотерапевтичного впливу, особливо в спілкуванні лікаря з так званими тяжкими хворими, а також при ризику розвитку конфліктних ситуацій. Причини конфліктних ситуацій: недостатньо уважне ставлення до хворого; характерологічні особливості лікаря і хворого; витік недостовірної інформації про стан здоров'я хворого з боку молодшого й середнього медичного персоналу; відсутність інформаційної згоди хворого на лікування; відсутність узгодженості дій лікарів різних спеціальностей; дефекти ведення медичної документації; професійна некомпетентність. | ||
| 5. | 
Усенко Л. В. Конфликтные ситуации в медицинской практике: этические и правовые аспекты [Електронний ресурс] / Л. В. Усенко, Ю. Ю. Кобеляцкий, Н. Г. Клопоцкая, А. В. Царев, А. А. Усенко, Д. В. Оленюк // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 1. - С. 115-119. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2020_16_1_20 Проанализированы причины возникновения конфликтных ситуаций в медицине и пути их решения. В настоящее время наблюдается высокая распространенность нервно-психических расстройств у больных с соматической патологией, что приводит к развитию психологической дезадаптации и повышает риск возникновения конфликтных ситуаций. Характерные черты современного общества, такие как постоянное напряжение, стрессы, перегрузки, дефицит времени, переинформированность, наряду со сложившимися неблагоприятными социально-экономическими факторами, выраженность которых в нашей стране с каждым годом увеличивается, сопровождаются ростом невротизации и психопатизации населения, что в комплексе делает общество более агрессивным и усложняет взаимодействие медицинских работников с пациентами, что обусловливает увеличение частоты развития конфликтных ситуаций. В случаях их возникновения прежде всего важна психологическая готовность врача управлять конфликтом. Навыки коммуникативного взаимодействия с больным углубляют профессиональную гибкость. При возникновении конфликтных ситуаций одной из самых распространенных методик диагностики поведения личности в этих ситуациях является двухмерная модель регулирования конфликтов Томаса - Килманна, которая включает показатели внимания к интересам партнера и своим собственным. Наиболее эффективными способами выхода из конфликтов являются сотрудничество и компромисс. Значимым моментом в возникновении конфликтов "врач - больной" является усиливающаяся неудовлетворенность общества качеством медицинской помощи. Развитие гражданского общества и рост гражданской грамотности населения привели к нарастающей активности больных в сфере защиты своих прав. Поэтому актуально предупреждение конфликтов, а в случаях их возникновения - конструктивное разрешение. Основным направлением предупреждения конфликта является повышение правовой культуры с разработкой активных моделей поведения врача в соответствии с существующими в настоящее время социально-экономическими условиями и правовыми гражданскими актами. Таким образом, наиболее эффективным методом предупреждения конфликта является недопущение его возникновения.Проанализированы причины возникновения конфликтных ситуаций в медицине и пути их решения. В настоящее время наблюдается высокая распространенность нервно-психических расстройств у больных с соматической патологией, что приводит к развитию психологической дезадаптации и повышает риск возникновения конфликтных ситуаций. Характерные черты современного общества, такие как постоянное напряжение, стрессы, перегрузки, дефицит времени, переинформированность, наряду со сложившимися неблагоприятными социально-экономическими факторами, выраженность которых в нашей стране с каждым годом увеличивается, сопровождаются ростом невротизации и психопатизации населения, что в комплексе делает общество более агрессивным и усложняет взаимодействие медицинских работников с пациентами, что обусловливает увеличение частоты развития конфликтных ситуаций. В случаях их возникновения прежде всего важна психологическая готовность врача управлять конфликтом. Навыки коммуникативного взаимодействия с больным углубляют профессиональную гибкость. При возникновении конфликтных ситуаций одной из самых распространенных методик диагностики поведения личности в этих ситуациях является двухмерная модель регулирования конфликтов Томаса - Килманна, которая включает показатели внимания к интересам партнера и своим собственным. Наиболее эффективными способами выхода из конфликтов являются сотрудничество и компромисс. Значимым моментом в возникновении конфликтов "врач - больной" является усиливающаяся неудовлетворенность общества качеством медицинской помощи. Развитие гражданского общества и рост гражданской грамотности населения привели к нарастающей активности больных в сфере защиты своих прав. Поэтому актуально предупреждение конфликтов, а в случаях их возникновения - конструктивное разрешение. Основным направлением предупреждения конфликта является повышение правовой культуры с разработкой активных моделей поведения врача в соответствии с существующими в настоящее время социально-экономическими условиями и правовыми гражданскими актами. Таким образом, наиболее эффективным методом предупреждения конфликта является недопущение его возникновения. | ||
| 6. | 
Недільська Л. В. Діджиталізація агробізнесу: тенденції та джерела фінансування [Електронний ресурс] / Л. В. Недільська, Д. О. Оленюк // Наукові горизонти. - 2020. - № 6. - С. 26–32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vzhnau_2020_6_5 | ||
| 7. | 
Лапін А. В. Діджиталізація економіки в Україні: сучасний стан та перспективи [Електронний ресурс] / А. В. Лапін, І. О. Грінчук, Д. О. Оленюк. // Ефективна економіка. - 2022. - № 7. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2022_7_24 | ||
| 8. | 
Лапін А. В. Оцінювання кількісних показників рівня продовольчої безпеки України за умов діджиталізації та безпекових викликів [Електронний ресурс] / А. В. Лапін, Д. О. Оленюк, І. О. Грінчук, В. І. Терещук // Агросвіт. - 2023. - № 12. - С. 56-64. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |